Куліковський Микита Олегович (02.06.1999 — 19.02.2023) —випускник 2018 року, солдат, водій технічного відділення інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.

Народився у м.Житомир.  В 2006-2015 рр. навчався Житомирському екологічному ліцеї №24. В 2015-2018 рр. навчався в Житомирського професійного політехнічного  ліцею (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира), здобув професію електрогазозварник, водій транспортних засобів категорії «С».

Працював на ЖЗМК.  З травня 2019 року по листопад 2020 року проходив строкову службу, був прикордонником. Після служби продовжив працювати на ЖЗМК. Був дуже веселою, життєрадісною людиною, не мав шкідливих звичок, дуже любив футбол та тварин. Мріяв про власне житло, автомобіль та створення сімʼї. Та клята війна зруйнувала все його життя.   

З вересня 2022 року був мобілізований у Збройні Сили України водієм технічного відділення інженерно-технічного взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення військової частини А0409 30 бригади. Був відданий своїй справі, чесно виконував свої завдання і обов’язки. Та до останнього захищав незалежність України.

Загинув під час масованого обстрілу з боку збройних сил російської федерації поблизу н. п. Берхівка, Бахмутський район Донецької області.

Коннов Андрій Вікторович (24.12.1980 — 18.02.2024) — випускник.

Народився в місті Житомир. До першого класу пішов у школу №8 м. Житомира, а згодом займався спортом (боротьбою) у школі №17. Після закінчення школи вступив до Житомирського професійного політехнічного  ліцею (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира), де здобув професію кранівника.

Після навчання працював майстром із виробництва шкарпеток на приватному підприємстві «ЗІМ».

У червні 2018 року разом із родиною переїхав до села Глибочиця Житомирського району.

У 2023 році Андрій був призваний до лав Збройних Сил України, служив у складі 3-ї механізованої бригади та проходив службу в найгарячіших точках фронту.

18 лютого 2024 року його мама отримала сповіщення про зникнення сина безвісти.

А вже 21 лютого 2025 року прийшло повідомлення про присвоєння Андрію статусу учасника бойових дій та Ветерана війни.

Любов Петрівна щодня чекала на сина і вірила, що він повернеться додому живим. Андрій часто снився їй, і вона не втрачала надії.

Проте 21 серпня 2025 року надійшла страшна звістка: при виконанні бойового завдання в Харківській області, Куп’янському районі, поблизу села Сеньківка, її син Андрій загинув.

Слюта Артем Олександрович (02.04.1999 — 06.11.2024) — випускник 2018 року, солдат, навідник зенітного артилерійського відділу ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки.

Народився в м. Житомирі. У 2005 році пішов до 1 класу ЗОШ №1 І-ІІІ ступенів м. Житомира. Після закінчення 9 класу у 2015 році вступив на навчання до Житомирського професійного політехнічного  ліцею (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира), де здобував професію електрогазозварника.

Після навчання працював на каменеобробних підприємствах м. Коростишів, а потім охоронцем в м. Київ. 

07 червня 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ. Після закінчення військових навчань солдат служив навідником зенітного артилерійського відділу ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки. Загинув внаслідок скиду з FPV дрона противника поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району Запоріжської області.  

Похований на Корбутівському кладовищі м. Житомира

Верпека Володимир Миколайович (24.09.2001 — 07.06.2025) — випускник 2020 року.

Народився в селі Левків. В 2003 році родина переїхала жити до міста Житомира. Навчався у Житомирському ліцеї № 16. У 2020 році здобув повну загальну середню освіту у Житомирського професійного політехнічного  ліцею (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира) за професією «Електрозварювальник». Після навчання з 2020 по 2022 роки проходив строкову службу у 169-ому навчальному військовому центрі імені князя Ярослава Мудрого «Десна» у Чернігівській області. З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну проходив службу та брав активну участь у бойових діях на сході держави на посаді сапера 2-го саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А 7304.

Загинув 7 червня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. До кінця свого життя був вірний військовій присязі, родині та Україні. В пам’яті родини та друзів назавжди залишиться дбайливим сином, чудовим братом, веселим та надійним товаришем, сміливим та безстрашним воїном. Похований герой на кладовищі села Левків.

Михальчук Сергій Сергійович (05.10.1986 — 20.06.2025) — випускник 2005 року, стрілець 2 відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти 3 стрілецького батальйону Національної гвардії України.

Народився в с. Стара Котельня. З 1 по 4 клас навчався в с. Стара Котельня Андрушівського району, а згодом родина переїхала в обласний центр. В 2002 році Сергій закінчив гімназію №3 м. Житомира та вступив на навчання в Житомирського професійного політехнічного  ліцею (нині приєднано до ПКТІ м. Житомира), де здобув професію сантехніка, а згодом, після навчання, проходив строкову службу в м. Львів. 

У 2007-2008 роках працював охоронцем у Житомирській виправній колонії. Пізніше – різноробочим в ТОВ «КОЗБІЦЬКИЙ». З 2019 року разом з дружиною Вітою Анатоліївною та доньками Каріною та Веронікою переїздить в с. Левків. Восени 2024 року був призваний до лав Національної Гвардії України (в/ч 3047). З 16 жовтня 2024 року проходив навчання в міжнародному міжвідомчому багатопрофільному центрі в с. Старе Київської області. 

20 червня 2025 року в ході виконання бойового завдання в районі населеного пункту Удачне, Покровського району, Донецької області загинув. 

Похований на кладовищі села Левків.