Артемчук Петро Олексійович (06.02.1997 — 04.04.2022) — випускник, старший солдат, стрілець-снайпер 95-ої окремої десантно-штурмової Поліської бригади.

Народився в смт. Черняхів. Навчався в Черняхівській ЗОШ І-ІІІ ступенів, потім в ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО).

Завжди брався за будь-яку роботу, щоб допомогти мамі і молодшим братам та сестрі, для яких завжди був опорою та взірцем.

Протягом 2017-2020 рр. був на службі в Національній гвардії України. Разом із побратимами із своєї військової частини був у гарячих точках під час служби в АТО/ООС. За старанність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових обов’язків неодноразово нагороджений грамотами від керівництва.

В перший день війни, 24 лютого 2022 року, з самого ранку Петро був у військкоматі. Він сам з’явився туди раніше, ніж йому вручили повістку: щиро прагнув якнайшвидше стати на захист своєї держави.

Захищаючи територіальну цілісність та незалежність України, 4 квітня 2022 року в ході оборонного бою підрозділів бригади з противником поблизу населеного пункту Довгеньке Ізюмського району Харківської області Петро Артемчук внаслідок ворожого обстрілу танками та артилерії ворога, отримав важкі поранення, несумісні з життям.

Поховали в рідному Черняхові.

Зданевич Богдан Юрійович (11.02.1994 — 27.04.2022) — випускник, розвідник-далекомірник 95-ої окремої десантно-штурмової Поліської бригади.

Народився в с. Мала Козара, Романівський район. Навчався в Малокозарській ЗОШ. У 2010 році вступив в ПТУ №5 (нині приєднано до ЦПТО).

З 2015 по 2016 роки був призваний та проходив службу в лавах Національної гвардії України.

З 2016 року до 2022 працював єгерем у лісництві.

25.02.2022 р. вступив до лав ЗСУ.

Під час оборонного бою підрозділів бригади з противником поблизу с. Дібрівне, Барвінківського району, Харківської області, внаслідок ворожого обстрілу танками та артилерії, отримав поранення, несумісні з життям.

Указом Президента України №468/2022 від 04 липня 2022 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.

Кравчук Олександр Миколайович (10.10.1985 — 03.05.2022) — випускник.

Народився в с. Левків. Після закінчення Левківської ЗОШ, пішов навчатися в ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО), де здобув професію столяра.

Відслужив строкову службу у Збройних Силах України. До війни Олександр працював різноробочим в Смоловецькому та Левківському лісництвах. Користувався заслуженою повагою колег по роботі. Був активною, завзятою та життєрадісною людиною.

В перші ж дні війни Олександр Кравчук вступив до лав Сил територіальної оборони ЗСУ та до останнього

Майструк Юрій Петрович (03.05.1979 — 05.05.2022) — випускник, військовослужбовець.

Народився у с. Горбулів, Черняхівського району. Навчався в Житомирській ЗОШ №5, далі — в ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО), де здобув спеціальність столяр, майстер по каменю.

У 18 років проходив строкову службу в м. Дніпропетровськ, в інженерних військах. Потім все життя працював, забезпечуючи родину. Був одружений, виховував сина Петра.
Останнім місцем роботи було ТОВ “МАРК” торгової марки “Візаж” у Житомирі, де Юрій працював монтажником.

В перші дні війни, 28 лютого, був призваний по мобілізації і став на захист українського народу. 

Загинув 5 травня 2022 року у бою за Батьківщину поблизу населеного пункту Протопопівка Ізюмського району Харківської області. 

Похоронили Героя на малій Батьківщині — в с. Горбулів.

Указом Президента України №201/2023 від 07 квітня 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.

Афанасієв Олександр Вікторович (28.09.1984 — 05.01.2023) — випускник 2001 року, військовослужбовець, загинув 5 січня 2023 року, виконуючи бойове завдання, на Сході України.

Народився у Житомирі, закінчив ЗОШ №28, навчався в ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО) в 1999-2001 рр. на професії “Паркетник, столяр”, працював будівельником.

Добровільно став на захист України із початком повномасштабної російської агресії.

11 січня 2023 р. похований в Житомирі, на Смолянському військовому цвинтарі.

Указом Президента України №272/2023 від 11 травня 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.

Буднік Михайло Анатолійович (20.11.1982 — лютий 2023) — випускник, солдат 95-ої окремої десантно-штурмової Поліської бригади.

Народився у с. Іванівка, Житомирського району. Навчався в місцевій ЗОШ, далі — в ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО).

Михайло був мобілізований до лав ЗСУ 8 квітня 2022 року та виконував завдання механіка-водія безпосередньо у зоні бойових дій.

З 01.02.2023 р. вважався зниклим безвісти (район м. Кремінна, Луганська область). Пізніше підтвердилася інформація, що Михайло потрапив до московського полону де був жорстоко закатований.

Похоронили Героя в Житомирі 15.03.2023 року.

Указом Президента України №746/2023 від 10 листопада 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.

Тетерук Юрій Анатолійович (07.05.1994 — 07.04.2023) — випускник 2012 року, військовослужбовець.

Народився у Житомирі, закінчив ЗОШ №5, навчався в ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО) в 2010-2012 рр. на професії “Штукатур, лицювальник-плиточник, маляр”.

Проходив строкову службу в ЗСУ. Згодом підписав контракт, брав участь у відсічі збройної агресії рф в Донецькій та Луганській областях в 2014-2015 рр.. Після демобілізації працював на місцевому підприємстві.

Із початком повномасштабної російської агресії в Україні став до лав однієї з десантно-штурмових бригад ЗСУ. Мужньо захищав Україну на одному із найважчих напрямків оборони на Сході України. Загинув, виконуючи бойове завдання.

11 квітня 2023 року похований в Житомирі, на Смолянському військовому цвинтарі.

Указом Президента України №746/2023 від 10 листопада 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.

Путятін Сергій Вікторович (05.08.1981 — 10.04.2023) — випускник 1998 року, військовослужбовець.

Народився у Житомирі. Базову середню освіту отримав у ЗОШ №16. В 1996-1998 рр. навчався в ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО) на професію “Столяр (будівельний), паркетник, муляр” (група №4-а).

Опісля — строкова служба у лавах ЗСУ. Працював водієм, а згодом організував підприємство з перевезення вантажів й успішно реалізовував себе у приватному бізнесі.

Мав дружину, діток. Любив свою родину. Із початком повномасштабної агресії рф, на волонтерських засадах допомагав військовим із ремонтом автомобілів.

З лютого 2023 року мобілізований до лав ЗСУ. Мужній воїн, Захисник, Путятін Сергій Вікторович героїчно загинув орієнтовно 10 квітня 2023 року. Лише майже через вісім місяців Герой на щиті повернувся до рідного міста.

15 грудня 2023 року похований в Житомирі, на Смолянському військовому цвинтарі.

Побережний Юрій Андрійович (25.09.1966 — 02.06.2023) — випускник 1985 року, солдат.

Народився у Житомирі. Закінчив ЗОШ №8, далі навчався у ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО) в 1982-1985 рр. на професії “Столяр (будівельний), тесляр”. Закінчив навчання достроково, у зв’язку із призивом до армії.

Юрій Побережний служив у лавах ЗСУ з березня 2022 року. До війни працював автомалярем. Під час служби – польовим кухарем.

“Ніколи не казав, що щось погано. Намагався жити, як всі нормальні люди. Ніколи ні у кого не вкрав, ніколи не казав, що чогось потребує. 10 ракет прилетіло по них. І все. Служив як всі і загинув”, — розповідав брат Юрія, Олег Побережний.

Загинув 2 червня 2023 року під час обстрілу, під Чугуєвом, Харківська область.
Поховали Юрія Побережного на Смолянському військовому кладовищі 7 червня 2023 року.

Указом Президента України №467/2023 від 28 липня 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.

Трохименко Володимир Миколайович (03.02.1973 – 20.06.2023) — випускник 1994 року, молодший сержант, командир бойової машини в/ч А4118

Народився с. Пекарщина, Черняхівського району. Батько Трохименко Микола Гнатович працював завідувачем складу в місцевому колгоспі. Мати Трохименко Євгенія Олександрівна працювала технічним працівником у школі.

У 1990 р. закінчив Селянщинську середню школу з виробничим навчанням. В 1991-1993 рр. проходив військову строкову службу. У 1994 році закінчив ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО), де отримав професію майстра загальнобудівельних робіт.

Працював за фахом в різних київських будівельних компаніях. З 2000 року переїхав до міста Київ.

Володимир був турботливим, добрим, життєрадісним, позитивним чоловіком. Захоплювався бджільництвом, рибальством, любив збирати гриби.

У березні 2023 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Службу проходив у 20-у окремому батальйоні спеціального призначення Збройних сил України.

У червні 2023 року брав участь у бойових діях в н.п. Велика Новосілка Донецької області. 20 червня 2023 року по дорозі на чергове бойове завдання авто, в якому був молодший сержант Володимир Трохименко, попало під артилерійський обстріл і наїхало на міну. Деяким військовослужбовцям вдалося врятуватися. На жаль, в результаті вибуху загинуло троє українських захисників, серед яких і Трохименко Володимир Миколайович.

26 червня 2023 року поховали в рідному селі Пекарщина Черняхівської громади.

Поплавський Олег Леонідович (20.10.1984 — 24.07.2023) — випускник 2001 року.

Народився у Житомирі. Навчався у ЗОШ №28. Далі навчався у ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО) в 1999-2001 рр. на професії “Столяр паркетник”. Далі проходив строкову військову службу. Після демобілізації працював у сфері приватного бізнесу, займався ремонтом автомобілів.

Із лютого 2023 року став на захист Батьківщини.

Героїчно загинув при виконанні бойового завдання 24.07.2023 року.

Дембіцький Віталій Миколайович (02.06.1987 — 27.09.2023) — випускник 2004 року, військовослужбовець.

Народився у Житомирі. Навчався в Житомирській ЗОШ № 19, 8-9 класи закінчував у с. Троянів Житомирського району. 2002-2004 рр. навчався в , ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО). та отримав професію «Маляр, пічник, штукатур».

Закінчивши училище, працював у сфері приватно – будівельного бізнесу. Був гарною підтримкою та опорою для своєї матусі, своєї дружини, яка також захищає Україну у лавах ЗСУ.
Із перших днів повномасштабної агресії рф прагнув стати на захист нашої країни, але не був мобілізований за станом здоров’я. Та незважаючи на це, Віталій добровільно стає до лав ТРО ЗСУ.

27 вересня 2023 року отримав вогнепальне поранення несумісне з життям на Запорізькому напрямку.

Похований на кладовищі с. Троянів Житомирського району 04.10.2023 року.

Указом Президента України №128/2024 від 24 лютого 2024 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.

Мовчанюк Віталій Анатолійович (07.02.1989 — 07.01.2024) — випускник 2006 року, військовослужбовець.

Народився у Житомирі. Навчався в ЗОШ №20, в 2004-2006 рр. у ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО), на професії “Столяр будівельний, верстатник деревообробних верстатів” (група №3).

Почав трудову діяльність у приватному бізнесі.

У квітні 2022 року добровільно став на захист України в складі військового підрозділу ЗСУ.

Відданий справі захисту Батьківщини, героїчно загинув, виконуючи бойове завдання в Донецькій області.

Карплюк Олег Миколайович (11.07.1970 — 16.01.2024) — випускник 1988 року, військовослужбовець.

Народився в селі Красівка, Бердичівського р-ну . У дитячому віці з батьками переїхав до Житомира. Навчався у ЗОШ №27, в 1985-1988 рр. у ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО) на професії “Столяр (будівельний), паркетник” (група №2). Далі — строкова служба у лавах ЗСУ. працював у приватному будівельному бізнесі.

Із початком повномасштабної агресії рф добровільно став на захист України.

Олег Миколайович героїчно загинув у Донецькій області під час виконання бойового завдання

23 січня 2024 року похований в Житомирі, на Смолянському військовому цвинтарі.

Воробей Андрій Андрійович (16.05.1985 — 05.04.2024) — випускник, військовослужбовець.

Народився у Житомирі. Навчався в ЗОШ №5, далі — в ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО), де здобув робітничу професію столяра-штукатура. Опісля — професійна діяльність у приватному бізнесі.
Хоча за станом здоров’ям не проходив військову строкову службу, проте з початком повномасштабного вторгнення він добивався, щоб його забрали захищати країну. Тривалий час його не брали, але він працював і підтримував ЗСУ. З 2022 року Андрій розпочав волонтерську діяльність. І з січня 2024 року став на захист Батьківщини від російських окупантів.

Загинув під час виконання бойового завдання.

Поховали Андрія Воробея на Корбутівському міському кладовищі 10 квітня 2024 року.

Якубенко Антон Андрійович (06.07.2000 — 12.06.2024) — випускник.

Спочатку навчався у ліцеї №25, далі — у ліцеї № 24. Опісля здобув професію в ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО).
З дитинства займався футболом та боксом. Любив життя, захоплювався природою, музикою. Мав кохану дівчину, та не встиг одружитися.
З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист України. Спочатку у лавах ТРО ЗСУ, згодом в іншому військовому підрозділі ЗСУ.

Радзіховський Анатолій Романович (09.12.1978 — 24.06.2024) — випускник.

Народився у Житомирі. Спочатку навчався у Ліцеї №16, далі у Ліцеї №28. Опісля здобув професію в ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО).

Проходив строкову військову службу у лавах ЗСУ.

Повернувшись до цивільного життя, вступив до Київського професійного коледжу залізничного транспорту, де здобув професію «Провідник пасажирського вагону». Багато років працював за спеціальністю. В подальшому — на підприємствах нашого міста.

З юних років займався в спортивній секції з карате, грав у футбол. Любив життя, захоплювався природою, був завзятим грибником.

З перших днів повномасштабного вторгнення рф став на захист Батьківщини в одному з підрозділів ЗСУ.

Смерть вирвала воїна з життя 24 червня 2024 року.

Сорокін Олег Вікторович (05.06.1983 — 26.06.2024) — випускник.

Народився у Житомирі. Навчався у Ліцеї №33. Опісля здобув професію слюсаря-вентиляційника в ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО).

Надалі проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ.

Після повернення до цивільного життя працював на приватних підприємствах та у великих компаніях нашого міста.

Захоплювався природою, був завзятим грибником. Полюбляв куховарити для своєї родини.

Із вересня 2022 року став на захист України від російських агресорів в одному з підрозділів ЗСУ.

Похоронили Героя в Житомирі 04.07.2024 року.

Артющенко Олег Миколайович (10.02.1973 — 03.08.2024) — випускник.

Народився у селі Тетерівка Житомирського району. Навчався у місцевій ЗОШ. Опісля у ПТУ № 5 (нині приєднане до ЦПТО) здобув робітничу професію «Газоелектрозварювальник».

Працював на різних будівельних майданчиках нашого міста і за його межами.
Захоплювався природою та «тихим полюванням».

З травня 2024 року добровільно став на захист України від російських агресорів в одному з підрозділів ЗСУ.
Героїчно загинув 03.08.2024, під час виконання бойового завдання.